Ви тут: Головна Структура Інші підрозділи Музей українського побуту Історія музею

Історія

22 січня Музею українського побуту виповнилося 3 роки. У цей день 2013 року у фойє Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка відбулася перша виставка предметів українського побуту з колекції родини Ульяничів. Співпраця Університету і колекціонерів Ульяничів була плідною, а інтерес університетської спільноти до експонатів був настільки великим, що відразу стало зрозуміло: потрібно робити більшу виставку, з більшою кількістю експонатів, більшу за площею експозицій та розраховану на ширшу аудиторію. І ось уже 15 лютого того ж року було урочисто відкрито «Виставку старовинної української вишивки, ткацтва та текстилю».

musium history

Перша виставка предметів українського побуту, 22 січня 2013р.


musium history 2

 Друга виставка старовинної української вишивки, ткацтва та текстилю, 15 лютого 2013р.

 

Це новітня історія музею. Починалося ж все значно раніше. Перша колекція предметів українського побуту з’явилася в Київському педагогічному училищі №2 імені К.Д.Ушинського, яке потім стало Педагогічним інститутом Київського університету імені Бориса Грінченка. В українській світлиці були рушники, одяг, предмети ткацтва й гончарства, дерев`яні та металеві знаряддя праці. Цей етнографічний куточок нараховував 165 експонатів.

Приватна ж колекція родини Ульяничів бере свій початок у середині 19 ст. з особистих речей православного церковнослужителя села Хотень, що на Хмельниччині, - Назарія Ульянича. Тоді це були церковні книги та періодичні видання того часу. Син Назарія, Петро, долучився до колекції мідними самоварами та бронзовими підсвічниками. Справжнє ж збирацтво Назарія продовжив онук – Анатолій Петрович Ульянич. Історик, шкільний вчитель, директор школи – спадкоємний збирач старовини зосередив свою увагу передусім на стародруках, історичній літературі та грошових знаках. Є здогадки, що багато зібраних експонатів родини Ульяничів втратилися впродовж буремних років революцій, голодоморів, війн. А в 1976 році син Анатолія Петровича Ульянича – Анатолій Анатолійович Ульянич - продовжив музейну справу батька, діда й прадіда. Найбільшою кількістю експонатів колекція поповнилася у перші роки Незалежності України. Переважна більшість експонатів селянського побуту потрапила до колекції від Ульяничевих кровних і некровних родичів - родин Ковальців, Лясковців, Кащиних, Жуковських, Годунів, Рудоміних… Були родини друзів, знайомих і незнайомих людей, що віддали до колекції Ульяничів свої родинні реліквії. Серед них - родина Аргунових, Єресів, Казимірових, Самохвалових, Грабарчуків, Бикорізів… Географія родин – вся Україна від краю до краю. Фотографії дарувальників і відомості про них родина Ульяничів шанобливо зберігає впродовж багатьох десятиліть.

musium history 3

Люди, які передали речі родин до колекції старожитностей Ульяничів (зліва направо - Мотря Жуковська, Лідія Жуковська та Анатолій Ульянич, Іван Ковалець та Марта Лясковець, Софія Ковалець, родина Грабарчуків, родина Бикорізів)

Завантажити цю сторінку у pdf

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Структура Інші підрозділи Музей українського побуту Історія музею