Ви тут: Головна Структура Інші підрозділи Музей українського побуту Історія музею

Історія музею

 

22 січня 2013 року у Педагогічному інституті Київського університету імені Бориса Грінченка гостинно відкрив свої двері для відвідувачів Музей українського побуту. У цей день  відбулася перша виставка предметів українського побуту з колекції родини Ульяничів. Співпраця Університету і колекціонерів Ульяничів стала плідною, а підвищений інтерес університетської спільноти до експонатів сприяв збільшенню  площі експозицій, розрахованих на велику аудиторію поціновувачів української культури.

Сьогодні музейна колекція налічує 627 експонатів, що належать Педагогічному інституту Київського університету імені Бориса Грінченка, і майже 4000 експонатів з колекції старожитностей родини Ульяничів. Переважна більшість експонатів датуються кінцем 19-го - початком 20 ст.

                                                       musium history

Перша виставка предметів українського побуту, 22 січня 2013р. 

   

Це новітня історія музею. Починалося ж все значно раніше. Перша колекція предметів українського побуту з’явилася в Київському педагогічному училищі №2 імені К.Д.Ушинського, яке потім стало Педагогічним інститутом Київського університету імені Бориса Грінченка. В українській світлиці були рушники, одяг, предмети ткацтва й гончарства, дерев`яні та металеві знаряддя праці. Цей етнографічний куточок нараховував 165 експонатів.

 

Приватна ж колекція родини Ульяничів бере свій початок у середині 19 ст. з особистих речей православного церковнослужителя села Хотень, що на Хмельниччині, - Назарія Ульянича. Тоді це були церковні книги та періодичні видання того часу. Син Назарія, Петро, долучився до колекції мідними самоварами та бронзовими підсвічниками. Справжнє ж збирацтво Назарія продовжив онук – Анатолій Петрович Ульянич. Історик, шкільний вчитель, директор школи – спадкоємний збирач старовини зосередив свою увагу передусім на стародруках, історичній літературі та грошових знаках. Є здогадки, що багато зібраних експонатів родини Ульяничів втратилися впродовж буремних років революцій, голодоморів, війн. А в 1976 році син Анатолія Петровича Ульянича – Анатолій Анатолійович Ульянич - продовжив музейну справу батька, діда й прадіда. Найбільшою кількістю експонатів колекція поповнилася у перші роки Незалежності України. Переважна більшість експонатів селянського побуту потрапила до колекції від Ульяничевих кровних і некровних родичів - родин Ковальців, Лясковців, Кащиних, Жуковських, Годунів, Рудоміних… Були родини друзів, знайомих і незнайомих людей, що віддали до колекції Ульяничів свої родинні реліквії. Серед них - родина Аргунових, Єресів, Казимірових, Самохвалових, Грабарчуків, Бикорізів…

 

Географія родин – вся Україна від краю до краю. Фотографії дарувальників і відомості про них родина Ульяничів шанобливо зберігає впродовж багатьох десятиліть.

 

                                                   musium history 3

Люди, які передали речі родин до колекції старожитностей Ульяничів (зліва направо - Мотря Жуковська, Лідія Жуковська та Анатолій Ульянич, Іван Ковалець та Марта Лясковець, Софія Ковалець, родина Грабарчуків, родина Бикорізів)

Завантажити цю сторінку у pdf

Помітили помилку в тексті? Виділіть це слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Ви тут: Головна Структура Інші підрозділи Музей українського побуту Історія музею